109 років тому, 1 серпня 1913 року, у віці 42 років померла видатна українська письменниця, поетеса, перекладачка та культурна діячка Леся Українка (Лариса Петрівна Косач-Квітка в грузинському місті Сурамі. Її поховано на Байковому кладовищі в Києві.

Перед смертю Леся Українка не їла нічого, крім ожини. Ці ягоди, які нагадували їй про рідні волинські ліси, збирала для неї у грузинських горах сестра Ізидора. Недарма у “Лісовій пісні” Лукаш просить блукаючу по осінньому лісу Долю подати йому хоч гілочку ожини…

Ніч у Сурамі

Ніч у Сурамі – як стигла ожина.

А по небесній струні

Зірка-прочанка зійшла з України

Й тихо горить при вікні.

Зоре моя! Одиноко-висока!

Сестро моя золота!

Тепла ожина скапує соком

На неслухняні вуста.

Й линуть з Волині вітри-боривітри,

Й студять вогонь на чолі.

І шелестить між ожиновим світлом

Рідний нечимненський ліс.

Люленьки-люлі, білий мій болю…

Чуєш? Десь грає Лукаш.

Двоє стоять під старою вербою

Біля дзвінкого струмка.

Люленьки-люлі… Як же він грає!

Як шарудить очерет!..

Серце розчулене спрагло вбирає

Те, що ніколи не вмре.

В горах Сурамі пахнуть ожини.

Рветься небесна струна.

Тільки прочанка-зоря з України

Тихо горить край вікна.

Надія Гуменюк