Аккра - світова книжкова столиця 2023 року.

 Сьогодні без Інтернету та цифрових технологій важко уявити собі життя та роботу, здається, що книга відступає на другий план. Але це зовсім не так. Книга була і залишається незамінним супутником людини, її мовчазним радником, всезнаючим помічником, невичерпним джерелом мудрості. Дата святкування Всесвітнього дня книг та авторського права увійшла у міжнародний календар за рішенням ЮНЕСКО в 1995 році - 23 квітня. У цей день народились такі видатні письменники, як Моріс Дрюон, Андрій Курков, Григорій Тютюнник, а також покинули світ такі знамениті і відомі автори, як Мігель де Сервантес Сааведра, Вільям Шекспір, Інка Гарсіласо де ла Вега, Михайло Коцюбинський. Тому природно, що саме цей день, за пропозицією Міжнародної Асоціації Книговидавництв, був обраний Всесвітнім днем книги, який нині святкують у 190 країнах світу.

 

 

22 квітня на планеті святкують Всесвітній День Землі. Його започатковано з метою об'єднати людей усіх країн щодо захисту навколишнього середовища, нагадати про те, що планета, яка дарує нам життя, є унікальною, але потребує нашої турботи і захисту. Проблема збереження довкілля не має територіальних кордонів та мовних бар'єрів.

 

Професійне вигорання! Чи можливе воно у бібліотекарів і як не стати його жертвою?

Про це сьогодні говорили учасники онлан-зустрічі на #Переможна_Бібліокухня.

Також дізналися як подолати емоційне вигорання від психологині Крістіни Паламарчук.

 Василь Сидорович Земляк:

до 100-річчя українського письменника, кіносценариста

23.04.1923 – 17.03.1977

Василь Земляк (справжнє ім’я – Василь Сидорович Вацик) народився в селі Конюшівці на Вінниччині в селянській родині. По батьковій лінії рід його походить із Чехії, звідки в 1874 році в Україну переселився прадід майбутнього письменника. Згодом Василь Земляк скаже: “…Я люблю Україну, вважаю себе споконвічним українцем, але ніколи не забуваю про чехів”.

До 1937 року Василь навчався у Миколаївській неповносередній школі, а з восьмого класу – в Йосипівській середній школі. Закінчивши середню школу, він вступив до Харківського авіаційного училища, мріючи стати льотчиком. Але війна перервала навчання: вісімнадцятирічний юнак потрапив на фронт.

Разом зі своїми товаришами він став на шлях боротьби з німецько-фашистськими загарбниками. Перші нариси і оповідання Василь Земляк опублікував у 1945–му.

Після війни він навчався на заочному відділі Житомирського сільськогосподарського інституту (1949-1953), працював у газеті, на кіностудії імені Олександра Довженка. Разом із поколінням письменників-фронтовиків він прийшов в українську літературу в 50-ті роки.

Ім’я Земляка привернуло увагу громадськості після появи друком двох його повістей –“Рідна сторона” (1956) та “Кам’яний брід” (1957), які він присвятив темі українського повоєнного села.

У лютому 1957 його було прийнято до Спілки письменників України.

В 1963–1966 роках Василь Земляк займає посаду головного редактора Київської кіностудії.

У 60-х роках звернув на себе увагу повістями «Гнівний Стратіон» (1960) та «Підполковник Шиманський» (1966), але славу визначного майстра прози принесли романи — дилогія «Лебедина зграя» (1971) і «Зелені млини» (1976). Ці твори були відзначені Державною премією ім. Т.Г. Шевченка за 1978 рік.

Ці твори витримали упродовж небагатьох років кілька видань. Діалектика життєвих змін і сталості “основ життя” – це стихія Василя Земляка. В українській літературі середини XX століття його творчість посіла своє, належне їй місце – серед явищ найпомітніших.

Писав він також оповідання, нариси та літературно-критичні статті.

Помер письменник у розквіті сил на 54-му році життя, холодного березневого дня 1977 року, не встигнувши здійснити свої численні творчі задуми . Похований Віктор Земляк на Байковому цвинтарі в Києві.

Згодом, у 1980 році за романом «Лебедина зграя» було знято художній фільм «Вавилон — XX». Крім цього, за сценаріями В. Земляка на Київській кіностудії ім. О.Довженка поставлено фільми «Люди моєї долини» (1961), «Новели Красного дому» (1964), «Дочка Стратіона» (1965).

У літературі XX ст. Василь Земляк підніс до вершини так звану химерну прозу, започатковану ще Майком Йогансеном, підхоплену О. Ільченком, яку успішно розробляв Є. Гуцало, а згодом — В. Дрозд, В. Яворівський та ін.

Землякові належать такі слова: «Людям іноді доводиться пройти крізь міфи, щоб довоюватися до високого смислу життя».

Василь Земляк у кожному своєму творі звертається до тих життєвих вражень, які міцно закарбувалися в пам’яті, до тих настроїв, почуттів та асоціацій, які переростали в образи-метафори.

В українській літературі XX ст. порівняно невеликий за обсягом творчий доробок Василя Земляка знайшов належне йому високе місце серед найпомітніших явищ у нашому письменстві.

Хай квітне рідне селище!