26 червня – Міжнародний день боротьби зі зловживанням наркотичними засобами та їхнім обігом. До цієї дати для користувачів оформлено тематичну викладку-застереження 

«Наркоманія – дорога в нікуди».

 

День молоді 2021: коли відзначається та що означає свято

Присвячені молодим людям святкування припадають на літню пору року.

 

День молоді – свято заряджених, активних і позитивних людей, які хочуть змінити світ на краще. Щороку воно відзначається в літню пору.

Коли День молоді в 2021 році

В Україні традиційно День молоді святкують в останню неділю червня. Свято засноване у 1994 році указом президента Леоніда Кравчука на підтримку ініціативи молодіжних об'єднань і організацій України. У 2021 році це буде 27 червня.

Крім того, існує ще й Міжнародний день молоді, заснований Генеральною Асамблеєю Організації Об'єднаних Націй. Святкується  12 серпня, починаючи з 1999 року за ініціативою учасників Всесвітньої конференції міністрів у справах молоді.

Хто вважається молоддю

Загальновизнаного міжнародного визначення вікової групи молоді не існує. Однак зі статистичною метою ООН визначає "молодь" як осіб віком від 15 до 24 років.

В Україні поняття "молодь" має ширші вікові рамки. Згідно із чинним законодавством – це особи від 14 до 35 років.

День молоді: мета та значення

День молоді – це свято творчості, натхнення, енергії, пізнання та самоствердження. Проте цей день ще й час задуматися над тим, як найкраще реалізувати свій потенціал для власного добробуту, а також своєї сім’ї та суспільства загалом.

Свято загалом покликане нагадати про роль молодих людей у розвитку світу та вирішенні повсякденних проблем, які стоять на їхньому шляху.

Міжнародний день молоді, зокрема, кожного року має певну тему, яка привертає увагу суспільства до актуальних проблем молодих людей: стан здоров’я, безробіття, взаємодія з іншими поколіннями, бідність, зміна клімату тощо.

Це свято творчості й натхнення, енергії і запалу, пізнання і самоствердження, любові і романтики. Юність і молодість - це не тільки прекрасні періоди в житті кожної людини, але ще й особливий стан душі. Це й час дерзань, пошуків, відкриттів і реалізації найсміливіших сподівань.Саме вони, сьогоднішні школярі, студенти, молоді робітники, підприємці, науковці, скоро будуть визначати шляхи розвитку нашої  країни.

 

Вітаємо з цим святом всіх, кого за віком ,а кого за станом душі!

Вікторина 

Як добре Ви знаєте Конституцію України?

 

З нагоди 25-ої річниці 

Дня Конституції України 

організовано виставку-інсталяцію

 «Конституція – основа всіх основ»

Провідні фахівці центральної бібліотеки здійснили методичний десант до Запорізької сільської бібліотеки. Результатом задоволені всі!

 Продовжуємо розповідь про історію нашої бібліотеки.

І знову світлини з життя бібліотеки. Цікаві вечори поезії, засідання клубів за інтересами, презентації, зустрічі з цікавими людьми…Знайомі та незнайомі обличчя. Можливо, хтось впізнає себе на цих фото, можливо, діти чи онуки впізнають своїх батьків чи бабусь, близьких, рідних, знайомих – і закоханих в Книгу, в читання, в рідну бібліотеку!

#100_років_Софіївській_центральній_бібліотеці

 Горстка Алла та Глушенко Дарина успішно пройшли навчання у ІІІ обласній літній онлайн школі «Молодий бібліотечний лідер Дніпропетровщини-2021» та отримали сертифікати, а Дарина ще й  подяку за перемогу в конкурсі міні-есе «Бібліо-Надія».

#100_років_Софіївській_центральній_бібліотеці

 

 22 червня – День скорботи і вшанування пам’яті жертв війни в Україні

Щороку 22 червня український народ вшановує світлу пам'ять мільйонів земляків, життя яких обірвала Друга світова війна. Горем і болем вона увірвалась в кожну українську домівку, кривавою лінією пройшла через кожне серце, кожну долю.

Цей день для нас наповнений трагічними спогадами і болем. Найкривавіша в історії світу війна принесла українцям незліченні жертви і страждання, масовий терор, смерть та руйнування. Гірка доля не оминула жодну українську родину, війна забрала життя кожного п’ятого українця.

Наш священний обов’язок – навіки зберегти пам'ять про тих, хто відстояв перемогу в цій жахливій війні, тих, хто став жертвою смертельних жорен нацизму. Життєписи цих людей – уроки істинної мужності та патріотизму для сучасників.

Сьогодні, потерпаючи від кривавої військової агресії на сході країни, ми особливо гостро усвідомлюємо ціну свободи, миру та безпеки. Кращі сини і доньки українського народу знову, зі зброєю в руках, захищають наші кордони, нашу свободу, наш власний демократичний вибір.

Схиляємо голови перед мужністю і нескореністю нашого народу, який знайшов у собі сили вистояти і вижити, який піднявся на бій і переміг у героїчній боротьбі.

Вічна пам'ять загиблим. Честь і слава живим героям!

 Трійця — одне з великих і дуже шанованих свят християнського світу. Святкується від 2 століття н.е.

Свято об’єднує славу Пресвятої Трійці (Отця, Сина та Духа Святого) та славу Духа Святого, який зійшов на апостолів.

Це свято розповіді про Бога на всіх мовах світу. Трійця — одна з головних таємниць суті Бога.

З нагоди свята в бібліотеці оформлено виставку – інсталяцію «Зелена Неділя квітує чар – зіллям».

Історія назви свята Зеленої неділі

Зелень на Трійцю символізує силу Животворного Духа, квітучості світу, який дарував нам Бог. Саме тому в народі закріпилася назва “зелена неділя”. Ще від 2 століття н.е. на Трійцю храми та будинки прикрашаються зеленими гілками дерев. Гілля символізує, що Святий Дух дає життя всьому створеному Богом.

Субота напередодні Трійці (Зеленої неділі) називалася клечальною. Тоді господарки прикрашали дома клечанням — зеленими гілками дерев. Гілки встромляли у стріху, на воротах, біля вікон, за ікони. Підлогу або долівку в хаті встеляли запашними травами: осокою, любистком, м’ятою, пижмою, ласкавцями, лепехою. В давнину по клечання їхав до лісу старший з роду. Від часів язичництва вважалося, що на деревах живуть душі померлих рідних. Традиція шанування померлих цього дня гармонійно інтегрувалася у християнство.

Субота перед Зеленою неділею, або Трійцею — названа батьківською суботою, коли читаються особливі молитви за померлих, а до храму несуть панахиду.

Як святкувати Трійцю (Зелену неділю)

Ще від п’ятниці господині прикрашають домівки зеленими гілками дерев, а служителі — церкву. У суботу до храму несуть панахиду (хліб, борошно, масло, печиво тощо), замовляють молитви за померлих рідних та близьких. У суботу або у неділю бажано сповідатися, а у неділю — причаститися, бо причастя на великі свята — особливе благословення.

На вечірній службі у неділю на Трійцю починається святкування Дня святого Духа. Віряни на колінах читають зворушливі молитви святого Василя Великого. У цих молитвах сповідують гріхи перед Богом і просять милості заради великої жертви Сина Божого — дарувати Дух Святий. А ще моляться за померлих братів та сестер, яких Господь утримує поруч із Собою.

Цього дня не можна сваритися, ображатися, злитися. Потрібно приділити увагу своїм рідним та близьким, пробачити давні образи.

Молитви Трійці

У молитвах можна звертатися як до Бога-Отця, так до Бога-Сина, і до Бога- Духа Святого. Молитва до одного з них автоматично є молитвою до інших іпостасей, бо Трійця — єдина.

Давня молитва Трійці: “Святий Боже, Святий Кріпкий, Святий Безсмертний помилуй нас!”

А ще молитвою до Трійці вважається молитва “Отче наш”, яка закінчується словами “в ім’я Отця, Сина та Духа Святого”.

 Обласна літня онлайн школа "Молодий бібліотечний лідер-2021" розпочала свою роботу на платформі ZOOM.

Учасниками цієї школи стали працівники нашої бібліотеки Горстка Алла і Глушенко Дарина.

#100_років_Софіївській_центральній_бібліотеці

У 1978 році  на базі центральної районної бібліотеки для дорослих відбувається централізація  бібліотек району, створюється нова форма об’єднання бібліотек – Софіївська  централізована бібліотечна система. До її складу увійшли 30 бібліотек. Центральна районна бібліотека для дорослих стала головною бібліотекою району. При ній були організовані нові відділи: методико-бібліографічний, комплектування і обробки літератури, обслуговування, організації і використання єдиного книжкового фонду. Першим директором централізованої бібліотечної системи (ЦБС) була Шеремет Тетяна Федорівна, яка очолювала районну бібліотеку з 1961 року. З 1989 р. по 1992 р. – Остапенко Галина Григорівна. З 1992 р. по 1997 р. посаду директора обіймала Дроворуб Ніна Анатоліївна. З 1999 року по 2013 на посаді директора працювала Сорухан Віра Петрівна. З 2013 року посаду директора обіймає Терехова Ірина Анатоліївна.

Кінець 80-х-початок 90-х років знаменуються бурхливими подіями в житті суспільства, що відбилося на роботі бібліотеки. Бібліотека, реагуючи на зміни в соціальному, в читацькому середовищі, у свою чергу, удосконалювала свою роботу, привносячи до неї нові, оригінальні форми і методи, формуючи нові напрями у своїй діяльності.

 У 2009 р. в центральній  бібліотеці було створено Інтернет-центр з безкоштовним доступом для користувачів мережі Інтернет, завдяки виграному гранту програми Бібліоміст. З січня 2018 року центральна бібліотека передана в Софіївську ОТГ. Сьогодні центральна  бібліотека - це сучасний заклад культури, головна бібліотека Софіївської громади, методичний центр для 11 сільських бібліотек громади. У відділах бібліотеки організовано комфортні зони обслуговування з відкритим вільним доступом до фондів бібліотеки. Фонд бібліотеки – 19178 примірників.  В читальній залі є періодичні видання на всі смаки: і для тих, хто цікавиться історією, технікою і для садівників-городників, і для майстринь з вишивання, в’язання, бісероплетіння, пошиву одягу з «Бурди», для господинь, які хочуть змінити інтер’єр кімнат та приготувати смачну їжу.

Центральна  бібліотека  є центром правої, краєзнавчої та європейської інформації. В Інтернет-центрі користувачі мають можливість працювати на комп’ютерах, спілкуватись з рідними по Скайпу, надсилати листи електронною поштою. Для читачів при бібліотеці працює 3 клуби за інтересами: жіночий клуб «Гармонія», літературно – мистецький салон «Натхнення» та молодіжний клуб «Пульс». Центральна бібліотека завжди бере активну участь у проведені різноманітних свят та заходів, що проводяться в громаді.

На базі центральної бібліотеки неодноразово відбувалися обласні семінари для бібліотечних працівників області.

Перспективи розвитку колектив бібліотеки вбачає в інноваційних проєктах, в участі в різних конкурсах на отримання грантів для модернізації,у нових формах роботи з промоції читання. До речі,бібліотека двічі ставала переможцем Бюджету участі громади, завдяки чому один проєкт успішно реалізований, а другий обов’язково реалізуємо найближчим часом.

Своєю роботою центральна бібліотека досягла головного: навколо неї згуртувалися люди різного віку, різного статусу, різних вподобань. Творчими пошуками і напружено роботою колектив бібліотеки підтверджує основний принцип діяльності, що сучасна бібліотека – це та бібліотека,яка розвивається разом з громадою. Софіївська центральна бібліотека постійно змінюється, шукає щось нове, вона впевнена в своєму праві на існування і прагне бути корисною жителям своєї громади.

Історія продовжується і ми її творимо щодня!

 

Василь Шкляр − один з найвідоміших, читаних і «містичних» сучасних українських письменників, «батько українського бестселера». Його біографія сповнена пригод і романтики – їх Шкляр переносить і на сторінки своїх книг…

Василь Миколайович Шкляр народився 10 червня 1951 року в селі Ганжалівка Лисянського району на Черкащині. Пізніше родина переїхала до міста Звенигородки, де Василь Шкляр закінчив 10-річну школу зі срібною медаллю. Потім він вступив на філологічний факультет Київського університету, але диплом про вищу освіту отримав у Єреванському університеті.

Спочатку Василь Шкляр працював у пресі, а потім перейшов на творчу роботу. Займався політичною журналістикою, бував у «гарячих точках». Також свого часу був прес-секретарем Української республіканської партії. У березні 1998 року був кандидатом у народні депутати України від виборчого блоку «Національний фронт». А у 2000-2004 роках був головним редактором видавництва «Дніпро».

Василь Шкляр є членом Спілки письменників України та Асоціації українських письменників. Він також є автором книг: «Перший сніг», «Живиця», «Праліс», «Ностальгія», «Тінь сови», «Ключ», «Елементал», «Кров кажана», «Декамерон», «Репетиція сатани», «Черешні в житі».

Василь Шкляр – лауреат багатьох літературних премій. Зокрема, «Золоте перо», «Золотий Бабай», за найкращий гостросюжетний роман, «Коронація слова», перша премія в номінації «Роман», «Спіраль століть», міжнародна премія в жанрі фантастики у номінації «За найкращу україномовну фантастику».

Найбільшу популярність письменникові з Черкащини приніс роман на тему історії рідного краю – це був «Залишенець» або ж «Чорний Ворон» – під цими назвами роман про боротьбу повстанців Холодного Яру проти більшовиків вийшов практично одночасно у двох різних виданнях у 2009 році.

Саме життя Василя Шкляра теж могло б стати сюжетом книги. Чого варта тільки історія визнання його лауреатом Шевченківської премії 2011 року за книгу «Чорний Ворон». Письменник відмовився отримувати премію, поки при владі залишався тодішній міністр освіти Дмитро Табачник, якого Шкляр назвав одіозним українофобом. Помстившись патріотові за його позицію, Віктор Янукович не включив Шкляра до Указу про нагородження. І тоді Василя Шкляра визнав сам Холодний Яр – кошти, зібрані  по всій Україні патріотами були фактично рівними тим, від яких він відмовився. Це стало першою і поки що єдиною «народною» Шевченківською премією – її Василеві Шкляру привселюдно вручили під час багатотисячних вшанувань пам’яті отамана Василя Чучупаки у Холодному Яру навесні 2011 року. Ця премія – не за матеріальним, а за моральним чинником – найдорожча у колекції відзнак письменника.

За словами Василя Миколайовича найкраща для нього премія – «це прихильність моїх читачів. Те, що мої романи мають найширший попит, вони найкраще продаються, і це для мене найвища винагорода. Я понад усе ставлю інтерес свого читача, якого я люблю, а він мені платить тим же».

Василь Шкляр – гордість нашої сучасної літератури, співець українського спротиву тоталітарним режимам усіх часів. У своїй літературній діяльності письменник принципово жодного разу не скористався спонсорською допомогою, не прийняв жодної державної нагороди.

Хобі митця – полювання на великого коропа, улюблена страва – шоколад натщесерце, за переконаннями – республіканець, характер нордичний із сентиментальним ухилом. 

 

 

          Софіївській центральній бібліотеці - 100 років !  

 З малесенької хати – читальні - в  сучасну бібліотеку, яка працює для жителів всієї громади! 
Сьогодні  наша бібліотека - не тільки гарно оформлені приміщення, безмежний інформаційний простір,   сучасний кадровий потенціал та великі творчі ресурси,  і завдяки цьому, наша книгозбірня зайняла почесне місце в сучасному інформаційному світі,  розвиває партнерство, впроваджує нові сучасні ідеї в інтресах  усієї  громади. Наша бібліотека - центр комунікацій, індикатор  та транслятор нових ідей та нових починань ...
    Пройдемся  шляхом становлення ... Дорогою в 100 років …  Заглянемо в цікаве минуле  ...

Перші відомості про бібліотеку  в селищі Софіївка  відносяться до 1921 року, коли було відкрито робітничо – селянський клуб,бібліотеку – читальню (хату – читальню),кілька пунктів лікнепу. Це були роки колективізації і ліквідації неписьменності. Всією культосвітньою роботою займалась вчителька – комсомолка В.Є. Горєлова.

В 30 – 40 роках ХХ ст. в бібліотеці нараховувалося близько 10 тис. книжкового фонду. Бібліотекарем працювала М.І.Сиротюк. Після звільнення селища від нацистських окупантів в 1944 році бібліотека відновила свою роботу. Бібліотека розмістилася в хатині активіста села П.М.Добровольського, адже приміщення бібліотеки в роки війни було повністю зруйновано, фонд знищено. Вдалося врятувати зовсім незначну кількість книг. В бібліотеці працювали  Тронь Марія Іванівна – завідуючою бібліотекою та бібліотекар Шаповал Марія Порфиріївна. Бібліотечні працівники відіграли важливу роль в мобілізації жителів  на відбудову зруйнованого селища. До 1957 року районна бібліотека знаходилась в тісному старому приміщенні по вулиці Поштовій. А в 1957 році, в рік 40 – річчя Жовтневої революції ,було збудовано нове приміщення  на вулиці Шкільній. Це була,як на той час,простора будівля  з читальним залом,абонементом та методичним кабінетом. В цьому приміщенні районна бібліотека знаходилася до 1978 року,коли у зв’язку з централізацією бібліотек району, їй  разом з дитячою бібліотекою було виділено двохповерхове приміщення,в якому до цього часу знаходився райком Компартії.

(Далі буде)

Про  що  розповідають   старі фотографії ?  -  Переглянемо фото  разом ...

#100_років_Софіївській_центральній_бібліотеці

 Щиро вдячні за допомогу у придбанні нових книг депутатам Софіївської селищної ради Назаренко Л.І., Шкарану Є.В., Василику С.М., Ащаулову В.В. та заступнику селищного голови Маську А.О.

Маємо надію, що гарна ініціатива буде підтримана, адже нові книги це завжди радість для наших користувачів.

Увага! 

Новий графік роботи

 

День захисту дітей в Софіївці

Діти – маленькі частинки великого щастя, ім’я якому – Життя! Діти – це диво, яке наповнює життя кожного дорослого щирою радістю і теплотою. Діти так потребують любові, турботи і батьківської ласки! Так хочеться, щоб кожне дитяче серце не було обділене цим маленьким щастям. У День захисту дітей бажаємо кожній дитині міцної сім’ї і всього необхідного для безтурботного дитинства. Нехай дитячі посмішки висвітлюють нашу планету, і кожен із маленьких мешканців нашої Землі буде здоровим і щасливим.