Коли у мене на
могилі
Чудесний виросте
будяк,
Хотів би я, щоб
друзі милі
Про мене
згадували так
- Ти ж пам’ятаєш
Глазового
Невже забув? Це ж
той Павло,
Який життя прожив
для того,
Щоб людям весело
було.
Павло Глазовий - український письменник, гуморист і сатирик.
Народився в селі Новоскелюватці Миколаївської області 30 серпня 1922 року.
Навчався у Новомосковській педагогічній школі. Павло Глазовий був учасником
Другової світової війни, але після війни вступив у Криворізький педагогічний
інститут, де познайомився з Остапом Вишнею. Письменник відразу помітив талант
молодого поета-гумориста і допоміг Павлу перевестись на навчання до Києва. В
1950 році Павло Глазовий закінчує філологічний факультет Київського
педагогічного інституту ім. О. М. Горького. Після чого починає працювати
заступником головного редактора журналу "Перець", а згодом
заступником головного редактора журналу "Мистецтво". Тоді без його
гуморесок не виходив жоден журнал «Перець» і вони часто звучали зі сцени.
Гуморески Павла Глазового – цікаві, смішні, в них можна знайти відповіді на
різного роду питання. Його тонкі та влучні гуморески передають вдачу та
самобутність українців та так майстерно, що не сміятись просто неможливо.
Павло Глазовий: цікаві факти
• Павло Прокопович писав по 5–7 усмішок у день.
• Автор 13 книжок сатири та гумору, 8 книжок для дітей.
• Пройшовши Велику Вітчизняну і повернувшись додому з трьома бойовими орденами,
Павло Прокопович одразу пороздавав їх сусідським дітлахам.
• Був не лише гарним співрозмовником, а ще й кулінаром.
• В дитинстві мріяв стати учителем української мови.