Сорочку мати сину вишивала
І душу, й серце в вишивку вкладала.
Як пам’яті народної відлунки,
На полотні з’являлись візерунки,
Де кожен хрестик – то життєві миті…
Мережила по білому блакиттю, 
Лягала ниточка до ниточки мрійливо – 
Дитині б долю вишити щасливу, 
Щоб оберегом стала для синочка 
Руками неньки вишита сорочка.





Коментарі
Дописати коментар