Між широких степів пролягла ти, Софіївко!
В синіх плесах ставів, буйних хвилях ланів.
Вечорів твоїх синь чарівна і замріяна
Зустрічає з полів хліборобських синів.
Придніпрова моя, чарівна моя стороно,
Де чекає мене батьківський рідний дім.
Ніби перше кохання, моя рідна Софіївко,
Назавжди ти залишилась в серці моїм.
Софіянки – красуні й парубки, ніби соколи
І каштани твої, й чиста неба блакить,
Перемоги «Зірниць», вічна слава Високого
У піснях і у серці моєму бринить.
Хай ростуть твої діти всі мудрими й добрими,
Розсівають, мов сонце, сердець своїх жар,
Хай святиться земля урожаю щедротами,
Будь величною й вічною, багатій, розквітай.
Т. Шеремет
Зі святом, рідне селище!



Коментарі

Популярні публікації