Між широких степів пролягла
ти, Софіївко!
В синіх плесах ставів, буйних
хвилях ланів.
Вечорів твоїх синь чарівна і
замріяна
Зустрічає з полів
хліборобських синів.
Придніпрова моя, чарівна моя
стороно,
Де чекає мене батьківський
рідний дім.
Ніби перше кохання, моя рідна
Софіївко,
Назавжди ти залишилась в серці
моїм.
Софіянки – красуні й парубки,
ніби соколи
І каштани твої, й чиста неба
блакить,
Перемоги «Зірниць», вічна
слава Високого
У піснях і у серці моєму
бринить.
Хай ростуть твої діти всі
мудрими й добрими,
Розсівають, мов сонце, сердець
своїх жар,
Хай святиться земля урожаю
щедротами,
Будь величною й вічною,
багатій, розквітай.
Т. Шеремет
Зі святом, рідне селище!
Коментарі
Дописати коментар