Між широких степів пролягла ти, Софіївко!

В синіх плесах ставів, буйних хвилях ланів.

Вечорів твоїх синь чарівна і замріяна

Зустрічає з полів хліборобських синів.

Придніпрова моя, чарівна моя стороно,

Де чекає мене батьківський рідний дім.

Ніби перше кохання, моя рідна Софіївко,

Назавжди ти залишилась в серці моїм.

Софіянки – красуні й парубки, ніби соколи

І каштани твої, й чиста неба блакить,

Перемоги «Зірниць», вічна слава Високого

У піснях і у серці моєму бринить.

Хай ростуть твої діти всі мудрими й добрими,

Розсівають, мов сонце, сердець своїх жар,

Хай святиться земля урожаю щедротами,

Будь величною й вічною, багатій, розквітай.

Т. Шеремет

Зі святом, рідне селище!