Коли у мене на могилі

Чудесний виросте будяк,

Хотів би я, щоб друзі милі

Про мене згадували так

- Ти ж пам’ятаєш Глазового

Невже забув? Це ж той Павло,

Який життя прожив для того,

Щоб людям весело було.

 

Павло Глазовий - український письменник, гуморист і сатирик. Народився в селі Новоскелюватці Миколаївської області 30 серпня 1922 року. Навчався у Новомосковській педагогічній школі. Павло Глазовий був учасником Другової світової війни, але після війни вступив у Криворізький педагогічний інститут, де познайомився з Остапом Вишнею. Письменник відразу помітив талант молодого поета-гумориста і допоміг Павлу перевестись на навчання до Києва. В 1950 році Павло Глазовий закінчує філологічний факультет Київського педагогічного інституту ім. О. М. Горького. Після чого починає працювати заступником головного редактора журналу "Перець", а згодом заступником головного редактора журналу "Мистецтво". Тоді без його гуморесок не виходив жоден журнал «Перець» і вони часто звучали зі сцени.
Гуморески Павла Глазового – цікаві, смішні, в них можна знайти відповіді на різного роду питання. Його тонкі та влучні гуморески передають вдачу та самобутність українців та так майстерно, що не сміятись просто неможливо.

Павло Глазовий: цікаві факти
• Павло Прокопович писав по 5–7 усмішок у день.
• Автор 13 книжок сатири та гумору, 8 книжок для дітей.
• Пройшовши Велику Вітчизняну і повернувшись додому з трьома бойовими орденами, Павло Прокопович одразу пороздавав їх сусідським дітлахам.
• Був не лише гарним співрозмовником, а ще й кулінаром.
• В дитинстві мріяв стати учителем української мови.