17 березня виповнюється 165 років від дня народження талановитого художника-символіста Михайла Олександровича Врубеля.
Його творчість посіла провідне
місце у формуванні українського та російського модерну. Працював у галузях
станкового, монументального і театрально-декораційного живопису, станкової та
книжкової графіки, декоративно-ужиткового мистецтва, архітектури.
Київський період мав виняткове
значення у становленні особистості Михайла Врубеля, формуванні його творчого
методу. Приїхав до Києва на запрошення Адріяна Прахова для реставрації
стінопису Кирилівської церкви, брав участь у відновленні стародавнього живопису
в Софійському соборі. На пропозицію А. Прахова розробив ескізи до розписів
Володимирського собору (1887), але був відсторонений від основних робіт.
Серед станкових творів цього
періоду: «Дівчинка на тлі перського килима», «Східна казка» (обидві 1886), «Автопортрет»
(1885), «Портрет В.Д. Замирайла» (1887–89), численні малюнки та акварелі.
Зв'язки з Україною тривали все життя художника (картини «До ночі», «Бузок»,
1900).
Центральне місце у творчості Михайла
Врубеля займала тема демона, в роботі над якою найповніше втілено драматично-тривожне
сприйняття світу («Демон, що сидить», 1890; «Демон зборений», 1902). Глибоко
поетичні його билинні, казкові, міфологічні образи («Богатир», 1898– 99; «Пан»,
1899; «Царівна-Лебідь», 1900).
Автор портретів, пейзажів, натюрмортів,
ілюстрацій до творів М. Лєрмонтова.
Багато творів Михайла Врубеля
зберігається у Національному музеї «Київська
картинна галерея» (до березня 2017 року — Київський національний музей російського
мистецтва).
Коментарі
Дописати коментар