Літературна спадщина, подвижницька праця вченого, поета – первоцвіту української фольклористики та літератури, переконливо доводить, що фольклор Нижньої Наддніпрянщини – невичерпна духовна спадщина, багата і різноманітна, вагома складова загальноукраїнської скарбниці народної творчості, високохудожні зразки якої створюють такий образ України, прадавньою історією якої, легендами та міфами можна не менше пишатися, ніж легендами та міфами стародавньої Греції та Індії. У ньому закладена висока мораль, любов і повага до людини, до мужнього оборонця добра і краси, захисника рідної землі – найвищих духовних цінностей, які цінуються в усьому світі.

Він зібрав багато матеріалів — від обрядових танків і веснянок до соціально-побутових пісень. Зроблені ним унікальні записи народних пісень, казок, легенд, жартів, анекдотів та лексичний матеріал увійшли до раритетних фольклорних видань Володимира Антоновича і Михайла Драгоманова.
Високу оцінку творчості Івана Манжури дав Іван Франко.
Всього він зібрав близько 900 українських пісень — серед них духовні твори, колядки, щедрівки, весільні та інші. Останнім часом його ім’я якось особливо надихає до творчості поетів, музикантів, художників, вчених різних поколінь. Іван Манжура мав повне право сказати про себе: “Я син твій, нене Україно!” Великий син великого народу…