#Мова_Книга_Бібліозброя

Вже жовтіє тополя, вже сіріє моріг.

І лаштує вже осінь поміж лип оберіг -

З золотого листочка, воскової фольги.

Червоніють поволі голубі береги.

Позолочені хмари наповзають на тин

І дорога морозна із коштовних перлин.

Перший сніг у Карпатах, котра свічка із сліз

І злітає буденність із шовкових беріз.

І сідають на плечі перелітні птахи.

Це дороги лелечі, це набуті гріхи.

Відзеркалює річка всю небесну блакить,

А хмарина бездомна все летить і летить.

І несе вона зміни, сіє дощ на квітки.

Одягаємо пальта, в"яжем теплі хустки.

І ховаємо душу в найтепліший куток.

Линем поглядом ревним до червоних квіток.

І шукаєм притулку поміж теплих долонь.

І тепло у природі не останнє либонь.

Буде бабине літо роздягать нас, прощать

І грушевим наваром на свята пригощать.

Буде все, лиш би ворог не палив цю красу.

Лиш би вітер зі сходу не скуйовдив косу.

Не потовк буреломом всю весняну блакить.

Дай нам, Боженько, сили щоб і це пережить...

Галина Потопляк