ВОЗДВИЖЕННЯ.
Той хрест тяжкий. Той хрест до хмар.
Із дуба він, з сосни й живиці.
На ньому всесвіту вівтар.
Він рвав рамена, як спідниці.
І душу рвав він на шматки -
Вона залишила розп"яття.
Вбивали цвяхи молотки
У серце, в груди і в зап"ястя.
Кров потекла. Рівці, рівці
По схилу голому стікали.
Десь паслись мирно дві вівці.
Десь люди Бога прославляли.
А Він щомиті помирав
За тих, хто розіпни просили.
А Він, той голуб, що мовчав,
А потім линув до могили.
Той хрест тяжкий не смерть приніс.
Він почорнів, просяк він кров"ю.
Він в глину тверду, в камінь вріс
Увесь пронизаний любов"ю.
Добро і зло на тім хресті.
Він з смутку, горя і страждання.
На ньому грішники й святі.
На ньому розпач й сподівання.
Він людям віру подає,
Що все мине, воскресне сила.
Той, на хресті, все ще жиє.
Лиш Мати тихо голосила...
Галина Потопляк
Коментарі
Дописати коментар