#Мова_Книга_Бібліозброя

Люблю я осінь золотаву

Люблю я осінь золотаву,

Коли немає ще дощів,

І кольори усі яскраві

У листі дерев та кущів,

В яких лишилось трохи світла

І тіні сумнівів моїх.

Що десь зникають непомітно

У барвах таких безкраїх.

Ще сонце світить, й навіть гріє,

Й небо тоне у блакиті,

І серце б’ється, й мозок мріє,

І хочеться так знову жити,

Щоб відчувати лише радість

Й піднесення від світлих дум,

Щоб не нагадувала старість

Про сивину, печаль і сум.

Люблю цю золотаву осінь!

Тоді в погожий світлий день

Броджу в німому безголоссі

Під шурхіт листяних пісень

І слухаю, як лине тиша

У гамах всіх й усіх тонах,

Й милуюсь тим, як осінь пише

Свій твір в яскравих кольорах.

Павло Коваленко