#Раджу_ прочитати
“Розколоте небо” як символ розколотих життів – у романі Світлани Талан
Ідеться про життя мільйонів. Тому я не міг мовчати.
Йоган Людвіґ Мовінкель
Сьогодні не буду мовчати і я. Голодомор… Пам’ятаю розповіді бабусь, мами і тата про ті страшні роки, що припали на їх дитинство. Першим (й шокуючим) твором на цю тему для мене став «Жовтий князь» Василя Барки. Він настільки вразив, що зачепив всі можливі струни моєї душі й гіркотою відлунюється в серці й досі. Тому згодом й вирішила прочитати щось схоже, адже, на мою думку, наша історія – болюча й вистраждана – повинна бути закріпленою в пам’яті кожного. Так я натрапила на книгу Світлани Талан «Розколоте небо».
1930-ті роки. Історія української родини Чорножукових; ця родина завжди готова допомогти нужденним. Вони звикли все життя працювати: доглянуті коні, худоба, ідеально зорана земля. Та настає час колективізації, вони не можуть усвідомити, як можна віддати все нажите на загальне користування. Тепер кожен член сім’ї повинен самостійно зробити вибір – продовжувати стояти на своєму (бути проти системи) або ж віддати все заради «прекрасного» майбутнього. На сторінках роману є все: зрада, переживання, смерть близьких та питання «ЗА ЩО?», на яке жорстока влада не має бажання відповідати, адже головне – виконати план… байдуже, якою ціною.
Чесно, під час прочитання очі неодноразово наповнювалися слізьми, адже в ній все те, що вистраждане нашими предками; все те, що й досі болить кожного свідомого українця.
Цікаві цитати із книги «Розколоте небо»:
• дивна річ пам'ять: хочеться думати про майбутнє, а вона не відпускає з минулого. Так чіпко за нього тримається, що прийдешнє не може набути чітких обрисів, все у ньому розпливчате, ніби в тумані. Часом вона відновлює те, що відбувалося десятки років тому, і, здавалося, вже забуте, розчинене у сьогоденні, як цукор в окропі;
• чи можна порівнювати почуття зі статками? Кохання не має своєї міри, воно не має меж, не має кінця. Воно або є, або його немає;
• … хвилювання нічого не зможе змінити, воно лише краде спокій;
• чекання – страшна річ. Здається, що час застиг, саме життя зупинило свій плин;
• хочеш взнати, що таке невдячність? Тоді зроби людям щось добре;
• ... смерть буває різна. І важко сказати, яка найстрашніша: фізична чи смерть надії та кохання.
• ...коня можна привести до водопою, але напитися він повинен сам.
Коментарі
Дописати коментар