#Мова_Книга_Бібліозброя

Повільно й тихо сонце сходить

У повних золота степах,

Неначе паска Великодня, –

І цілий світ життям запах.

І вже погода не похмура –

Проміння струнами бринить,

Кудись подівся сум, зажура,

І хочеться безмірно жить.

І вже нічого не боятись,

Дивитися на небеса

І щосвітання дивуватись

Початку дня: яка краса!

Олесь Лупій,

поет, прозаїк, драматург, сценарист,

Шевченківський лауреат