#Мова_Книга_Бібліозброя

У літечка на сонячній вітрині

Стояли соняхи, волошки сині.

Жоржини у намітках з перкалю.

І сухоцвітки з присмаком жалю.

І хризантеми, вісники печалі.

І пелюстки акації опалі.

Стояли, як осінні вартові,

Майори і калачики живі.

А далі більше – ягоди, городина.

На кущиках незібрана смородина.

І яблука в глибокому коші.

І мед у сотах і нектар в душі.

А ще запаси на холодну зиму

Із м’яти, крес салату, кмину.

Під парасолькою петрушка, кріп.

А ще великий з перевеслом сніп.

Усе стояло рівними рядами.

І промовляло вустоньками мами.

І очками дивилося бабусі.

А десь зима у білому кожусі.

А десь вітри холодні і немилі.

А десь сніги і віхоли безсилі.

Безсилі, бо у нас всього доволі –

Дарів небес, що виросли у полі.

У літечка уже Медовий Спас.

І бражка в цебрику, наливочка і квас.

Ще молочина і кисляк в гладишці.

А ще узвар у череп’яній мисці.

А ще любов, ще затишок у хаті.

Ще благодать на Спасовому святі.

Ми маєм все, ми маєм землю, віру.

Не вистачає злагоди і миру.

Галина Потопля