Любов Василівна Голота — українська письменниця (поетеса, публіцистка, прозаїк), журналістка. Лауреатка Шевченківської премії 2008 року.
Літературне життя Софіївщини в усі часи розвивалося динамічно. На творчому горизонті нашого селища було і є багато талановитих особистостей у різних сферах культурної діяльності. Любов Василівна Голота є яскравою письменницею не лише в історії Софіївщини, але й у всій Україні. Авторка десятків творів, Любов Голота має свій неповторний стиль, постійно працює над власним розвитком та вміє надавати гармонії всім почуттям та емоціям, про які пише.
Любов Василівна Голота народилася 31 грудня 1949 року в місті Кривий Ріг Дніпропетровської області. Вона народилася у сім’ї гірників, але крім цього, батьки дівчинки дуже любили вчитися, читати і це плекали і у доньці. У дитинстві Любов Василівна багато часу проводила в гостях у бабусі, де близько познайомилась із природою рідного краю. Це надихало її протягом усієї її творчої діяльності, любов до Батьківщини є одним із основних мотивом у її творах.
Після закінчення Софіївської середньої школи Любов Голота вступила до Дніпропетровського державного університету на факультет філології, який закінчила у 1972 році. Ще у студентські роки дівчина любила експериментувати у творчості, писала вірші та невеликі оповідання, а ще дуже мріяла спробувати себе у професії журналіста. Їй хотілося доносити людям правду, боротися за справедливість, знайомитися із цікавими особистостями. Мрії дівчини здійснилися відразу після закінчення університету.
У Дніпрі працювала журналістом в обласних газетах «Зоря», «Прапор юності» та на обласному радіо.
Від 1983 року живе в Києві. Працювала у видавництвах «Молодь», «Радянський письменник». Член ВУТ «Просвіта» ім. / Тараса Шевченка і Народного Руху України з 1989 року. З 1995 року — головний редактор всеукраїнського просвітянського тижневика «Слово Просвіти».
Любов Голота організувала та видавала перший жіночий культурологічний журнал незалежної України «П'ята пора». Автор сценаріїв багатьох столичних масових свят і дійств.
Упорядкувала книгу «Життя і чин Анатолія Погрібного. Наукові розвідки, статті, спогади.» / Київ: ВЦ «Просвіта», 2011—487 сторінок, наклад 1000 примірників.
Член Національної спілки письменників України від 1977 року.
Була членом КПРС (від 1979 року).
У 2016—2019 була членом Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка (з грудня 2016).
Член Центрального правління Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Т.Шевченка.
Збірки віршів:
«Народжена в степах» (1976),
«Весняне рівнодення» (1979),
«Горицвіт» (1980),
«Вікна» (1983),
«Жінки і птиці» (1986),
«Дзеркала» (1988),
«На чоловічий голос» (1999),
«Опромінена часом» (2001).
Книги публіцистики:
«Дитя людське» (2002),
«Сотворіння» (2005).
Романи:
«Епізодична пам'ять» (2007),
«Там, де ніколи» (2015).
Кілька книжок для дітей.
Премії
1981 — премія Грузії імені Володимира Маяковського.
2001 — премія імені Володимира Сосюри «Любіть Україну».
2008 — Національна премія України імені Тараса Шевченка за роман «Епізодична пам'ять».
Коментарі
Дописати коментар