Пора вже піч топити, класти дрова.
Позаду літо бабине, Покрова.
Вже скоро Введення. Холодная вода.
А там Андрія, Катрі й Коляда.
Час не стоїть на місці, не гальмує.
Уже мороз собі палац мурує,
Згрібає листя, кидає на вишки.
Маленька киця тулиться до кішки.
Пора, пора возити з лісу хмиз
І класти сухе дерево на віз.
Рубати чагарник і класти в печі,
І тілогрійку одягать на плечі.
Бо час вже повертає до зими.
Не факт, що ми поїздимо саньми,
Нема гарантії на мирну Коляду
І що хтось з нас не впаде на льоду.
Але є віра, є у нас Тризуб.
Є правило у світі - зуб за зуб.
Є ми прості і є непересічні.
І новий рік настане знову в січні.
А поки що топімо свою піч.
І буде, буде Великодна ніч.
І знов весна надією зігріє.
Підтримай нас, о, Матінко Маріє!
Галина Потопляк
Коментарі
Дописати коментар