Книги про Голодомор , які треба обов’язково прочитати

Голодомор - ця тема традиційно на слуху наприкінці листопада, коли українці вшановують пам'ять про жертв однієї із найбільших трагедій у своїй історії.

Про ті події вже написано багато наукових праць, книг, статей, знято фільмів. А втім, як і раніше, вона залишає багато таємниць, і запитань інколи більше, ніж відповідей.

Пропонуємо коротку підбірку книг, які можуть допомогти розширити знання про голод, його жертв і тих, кому вдалося вижити. Нам всім потрібно добре знати свою історію.

Улас Самчук «Марія»

Роман «Марія» називають першим художнім твором про Голодомор. У часи радянської влади його заборонили, адже він розкривав жорстку правду про штучний голод, створений для знищення української нації. В основі книги – власний досвід письменника та свідчення очевидців трагедії.

Головна героїня – сімдесятирічна Марія, разом із рештою українців зазнає страшного голоду. Сильна характером жінка пережила у своєму житті багато горя. Марія при цьому уособлює Україну. Твір відображає 30 – ті роки ХХ століття. Він дає розуміння, наскільки важко було жити селянам, змушує задуматись про істинні цінності.

Василь Барка «Жовтий князь»

Ще одним твором художньої літератури, присвяченим Голодомору 1932 – 33 років, є роман «Жовтий князь» письменника Василя Барки. Барка створив жовтого князя, який є символом демона зла, що приносить лише спустошення, руйнування, біль та смерть.

У своєму творі автор відобразив власні спогади про страшне лихо, а також точні свідчення очевидців Голодомору, зокрема рідного брата та родини. У центрі сюжету – сім'я Катранників, серед яких залишився живим лише молодший син. Життя сім'ї сповнене страшних подій. Але герої в усіх ситуаціях не втрачають людяності. Історична правдивість робить твір Василя Барки цінним для кожного читача.

Анатолій Дімаров «І будуть люди»

Пророчі слова Тараса Шевченка про те, що «на оновленій землі врага не буде, супостата, а буде син, і буде мати, і будуть люди на землі» стали непохитним переконанням Анатолія Дімарова. Останній рядок цього твердження він узяв за назву одного з найкращих своїх творінь. Твір розповідає про найтрагічніші сторінки життя українського селянства періоду колективізації – Голодомору.

Що цікаво, коли Дімаров почав писати цей роман на початку 1960 – х, письменник уже позбувся облуди радянщини. Зате радянська цензура третину твору скоротила. До речі, недавня 12 – серійна екранізація роману здобула визнання як перша в країні історична родинна сага.

Василь Захарченко «Прибутні люди»

Книга черкаського письменника, відзначена Шевченківською премією. Роман «Прибутні люди» написаний на документальній основі. Вперше в українській літературі ґрунтовно, масштабно, відкрито автор показує страхітливу трагедію українського народу – голод 1947 року. На тлі цих апокаліптичних подій письменник підкреслює людяність і шляхетність народу.

Юрій Бедзик «Гіпсова лялька»

Більшовик Василь Кондратюк повертається з учительських курсів додому в село Тонкі Роги, де на людей уже чатує голод. Спочатку колишній бойовий командир ще вірить у «правильну» лінію партії, шукає правди і захисту в Харкові. Це був час, коли могли розірвати за шматок хліба, коли жінки душили своїх діточок, бо ті просилися до Бога, коли люди їли довгоносиків. А влада все вишукувала і вишукувала «надлишки» продовольства.

Страшне беззаконня і свавілля тупих виконавців верховної влади змушують Василя боротися за свою сім‘ю, за своїх односельців, за їхніх дітей.

А гіпсова лялька – це неймовірно гарна іграшка, яку чоловік привіз в подарунок своїй найменшій, Ганнусі. І яку вони з дружиною вирішили обміняти (разом з іншими цінними речами) на продукти для сільських дітей. Цю ляльку він міцно тримав, лежачи на землі, поранений провладними бандюками. Він зберіг її, бо то була улюблена іграшка його донечки, і вони мусять дістатися додому, бо там на них чекають…