105 років від дня народження Григорія Михайловича Тютюника

Цього дня, рівно 105 років тому в невеличкому селі Шилівка Зіньківського району на Полтавщині народився відомий український письменник, журналіст та педагог Григорій Михайлович Тютюник.

За своє коротке життя, всього 41 рік, пройшов складний тернистий шлях. У період Другої світової війни пішов добровольцем на фронт у складі студентського батальйону. Двічі потрапляв у німецький полон, двічі тікав з нього. Був учасником партизанського руху на Кіровоградщині, а згодом у з’єднанні «За Батьківщину», що діяло на території Чехословаччини.

Тяжкий період не залишився безслідним – додому Григорій Тютюник повернувся вже з інвалідністю 2-ої групи. Друга світова війна залишилася у тілі письменника на все життя – уламком сталі, що носив під самісіньким серцем. Письменника було поранено в легеню, інколи осколок давав знати про себе – рухався, спричиняючи неймовірний біль.

Свою літературну діяльність автор численних прозових творів, віршів і публікацій розпочав 1950 року з оповідання «Мирон Розбийгора». Перша збірка новел «Зорані межі» (1951 рік) викликала контроверсійні відгуки критики. Від 1956 року Григорій Тютюнник – член спілки письменників СРСР, співробітник журналу «Жовтень» (нині «Дзвін»), завідував відділом прози з 1956 по 1958 роки, в якому опублікував дві частини роману «Вир» (1956 рік), що став вершиною творчості Григорія Михайловича. За його мотивами у 1983 році режисер Станіслав Клименко зняв художній фільм «Вир».

У 1946 році Григорій Михайлович Тютюнник закінчив Харківський університет і пішов працювати за фахом учителем української мови і літератури у Львівському технікумі культосвіти. Потім свою педагогічну діяльність продовжив у школі місті Кам’янка-Бузька.

За життя письменника не настигла слава. Він її зовсім не прагнув. Хотів, щоб читали, щоб розуміли. А тому писав просто і жив просто, як ті селяни, що стали героями його роману «Вир». Саме за цей роман Григорій Михайлович отримав найвищу в Україні творчу відзнаку за вагомий внесок у розвиток культури та мистецтва і став Лауреатом Державної премії УРСР ім. Т. Шевченка (нині Національна премія України імені Тараса Шевченка) в 1963 році посмертно.

На початку літа 1961 року Григорій Тютюнник написав матері: «Як приїду, то буду відпочивати до самої зими і не візьму з собою ні машинки, ні пера…». Однак приїхати до матері того літа йому так і не судилося, їй самій довелося їхати до Львова, аби провести в останню путь свого Горю – 29 серпня 1961 року у письменника не витримало серце. Поховали його на Личаківському цвинтарі у Львові.

Познайомитися з твором автора можна завітавши до нашої бібліотеки.