День пам'яті трагедії Бабиного Яру

 

«…Страшні останки - черепи і кості -

В землі не тліють, - пам'ять стережуть. 

Щоб людство більш не знало голокостів,

Про Бабин Яр не сміємо забуть.»

Ірина Васильківська

Сьогодні ми схиляємося у скорботі, вшановуючи пам’ять жертв страшних подій, що відлунюють крізь десятиліття й болять донині. Україна разом із світом згадує трагічні роковини одного з найчорніших символів Голокосту – масових розстрілів мирного населення у Бабиному Яру, здійснених нацистами у 1941–1943 роках.

Ця земля стала братською могилою для десятків тисяч невинних. Лише за два дні тут було знищено понад 34 тисячі євреїв. Серед загиблих – учасники опору, українські патріоти, представники ромських громад, діячі науки й культури. Тут обірвалися життя поетеси Олени Теліги та її чоловіка Михайла, футболістів київського «Динамо» Миколи Трусевича, Івана Кузьменка й Олексія Клименка, міського голови Києва Володимира Багазія, професорів Махині та Лазорка, бійців «Буковинського куреня» та багатьох інших, чиї імена назавжди вписані в книгу національної пам’яті.

Бабин Яр – це не лише місце трагедії. Це крик історії, який застерігає нас: будь-яка ненависть, нетерпимість і зневага до людського життя неминуче ведуть до катастрофи.

Схилімо голови у пам’яті про всіх невинних жертв Бабиного Яру – українців, євреїв, ромів та представників інших національностей, які загинули від рук окупантів.

Пам’ятати ці трагічні сторінки історії – обов’язок кожного свідомого громадянина. Не допустити повторення подібних злочинів – місія всього людства.